Німецькі війська в період першої світової імперіалістичної війни робили електризацію від потужних місцевих електричних станцій і не переривали харчування перешкод до повного їхнього знищення, не соромлячись споживанням енергії в окремих випадках до 100 кет на 1 км. Що стосується типів застосовуваних кабелів, те відомо, що звичайний мідний кабель із гарною багатошаровою гумовою ізоляцією, захищений джутовою оболонкою, просоченої й покритої протигнильними й противосыростными складами, добре служить під протягом 1-2 років.

Природно, що електрична міцність ізоляцій кабелю повинна відповідати застосовуваному для електризації напрузі. Зокрема, німці в період імперіалістичної війни, при широкої электрификащи своїх частин си1ьно маючи потребу в кабелях і проводах, уживали для цих цілей усілякі сурогати (залізні жили кабелів, паперова ізоляція та ін. ), що, збільшуючи витік, давало, однак, необхідний ефект.

Прагнучи збільшити ділянку фронту, що обслуговується одною рухливою станцією, французи застосовували спеціальні самодіючі комутатори, за допомогою яких напруга подавалася по черзі декільком секціям перешкод, ізольованих друг від друга. Експлуатація комутаторів базувалася на тім припущенні, що тривалість надійної поразки від електричного струму в організмі можна прийняти в 0,1 сек. , і, отже, даючи напругу на кожну секцію на 0,1 сек. , протягом кожної напівсекунди можна сподіватися на непрохідність перешкоди. Для підвищення надійності комутатори звичайно будувалися на чотири напрямки.