Перетин проводів, що підводять, вибирається з таким розрахунком, щоб при ушкоджень перешкод і при їхньому штучному заземленні, коли сила струму значно зростає, спадання напруги в проводах не перевершувало норм, що допускаються, тобто щоб була забезпечена вражаюча напруга на перешкодах. Із цього погляду має велике значення величина перехідного опору робочого заземлення, що влаштовується в джерела харчування. Це опір мабуть, по можливості, менше.

Опором землі, що служить зворотним проведенням, у розрахунках звичайно зневажають, тому що хоча вона й має відомий питомий опір, але має дуже великий поперечний переріз. Досвід війни 1914-1918 р. показує, що навіть при порівняно невеликому запасі потужності джерела енергії бойові заземлення (танки, уражені люди, що руйнуються вогнем перешкоди та ін. ) не знижують напруги на перешкоді до безпечних для життя меж, тому що навіть лежача на землі дріт, маючи напругу щодо землі 200-400 в, є в умовах бою безумовно небезпечної для бійців.

Домогтися такого положення артилерійською стріляниною, щоб дроту перешкоди ніде не стосувалися один одного, втрачаючи, таким чином, електричний зв'язок, дуже важко, і потрібна спеціальне розчищення особливими командами з необхідними пристосуваннями. Аналізуючи це положення, робимо висновок, що дія установки тим надійніше, ніж більший запас потужності має джерело харчування електричною енергією.