Спроби ці, через убогість засобів, що були тоді, і можливостей, не могли одержати належного розвитку й ніяких реальних результатів не дали. Широке застосування електризовані перешкоди одержали в першу світову імперіалістичну війну 1914-18 р. в іноземних арміях. У старої російської армії лише 12-я армія мала на ризькому фронті чотири автомобільні станції, що харчували мережу довжиною приблизно до 50 км.

Принцип дії електризації полягає в тому, що перешкода, ізольована тим або іншим способом від землі, з'єднується з одним полюсом досить потужного джерела електричної енергії, а інший полюс останнього заземлюється. Таким чином, між перешкодою й землею встановлюється деяка різниця електричних потенціалів, необхідна для поразки при замиканні ланцюга людиною, що коштує на землі й прикоснувшимся до перешкоди. При деяких значеннях напруги наступає смерть людини або тварини, прикоснувшегося до перешкоди.

Конструкції дротових перешкод, побудованих на використанні даного принципу, зустрічалися найрізноманітніші. Для ізоляції від землі металевих дротів застосовувалися різні матеріали: ізолятори, покрівельний толь, просочена папір, просочені коли та ін. У зимових умовах всі види електризації без особливих пристроїв майже безпечні, тому що між ногами й ґрунтом розташовується шар снігу, що є гарним ізолятором, але варто враховувати, що взимку іноді влаштовують спеціальні типи перешкод.