Процес просочення також різний:
1) при атмосферних умовах,
2) у вакуумі й
3) проварка попередньо під вакуумом з наступним тиском.

У першому випадку речовину завантажують у посудину й нагрівають до 180-200°, потім туди завантажують деревину й тримають якийсь час; дають деревині охолонути й виймають уже просочене дерево. Висота підвісу нижніх крапок кріплення дроту вибирається так, щоб не було зіткнення із травою, що, особливо при росі й тумані, значно збільшує витік електричного струму.

Разом з тим дріт зміцнює так, щоб людина, проповзаючи під нею, не міг не торкнутися її. Звичайно нижні дроти зміцнюють на відстані 25 див від землі й у всякому разі не нижче 10 див. Трава від зіткнення з електризованими перешкодами може зайнятися, що демаскує перешкоди. У той же час знищення трави й рослинності під електризованими дротами оголює місцевість і демаскує перешкоди; це може принести шкоду, іноді окупається не вигодою електризації дротового загородження.

Для електризованих перешкод може застосовуватися як колюча, так і гладкий дріт; остання хоча й прискорює будівлю перешкод, але знижує опірність їх. Вістря колючого дроту, підвищуючи опір перешкоди при електризації, можуть проколювати захисний одяг бійців. У лісових місцевостях німці застосовували електричну перешкоду оригінальної конструкції.

Між деревами простягався изолированно укріплений на висоті 2,5-3 м проведення, від якого із проміжками в кілька сантиметрів свешивались долілиць, не доходячи до землі на 40-50 див, кінці дуже тонкої, чотирикорпусн помітного дроту. Така система в лісі, зовсім непомітна навіть із близької відстані, трималася під напругою, споживаючи при ретельній установці небагато енергії. Хоча такі перешкоди легко руйнуються падаючими деревами, збитими артилерійським вогнем, все-таки, завдяки своїй простоті, дешевині в будівлі й експлуатації, вони іноді можуть застосовуватися з більшим успіхом.