Необхідно відзначити, що серце й легені якийсь час "борються зі смертю", тому стан людини, ураженого електричним струмом, у ряді випадків повинне оцінюватися як "мнима смерть", що обумовлюється функціональним розладом. Настання дійсної смерті може бути констатоване по появі трупних плям і задубінню. Однією з вирішальних умов поразки служить шлях струму в організмі.

Серце є найнебезпечнішим пунктом. Навіть при дотику голови й проходженні струму через центральну нервову систему смерть все-таки скоріше відбувається в результаті паралічу серця, а не від дії на психічні центри й т.п. Результати досвідів паризької комісії із собаками доводять це положення з разючою очевидністю.

При однакових умовах ті самі тварини легко переносять дію струму, якщо він підводить через електроди, розташовані на тім'ї й на підборідді, і вмирають, якщо електроди приєднувати до передніх і задніх лабетів так, щоб серце було на шляху електричного струму. Електричний струм надзвичайно небезпечний, якщо він проходить із однієї руки в іншу, від руки до ноги, від шиї до нижньої частини тулуба або до ноги. Струми, що проходять через ліву половину тіла, більше небезпечні, чим минаючі через праву.

Значний вплив на поражаемость роблять фізіологічні й психічні фактори. Люди різних віків мають різну опірність відносно електричного струму. Звичайно вважають, що молоді організми мають більшу витривалість, чим дорослі, хоча ніякої закономірності в даному питанні не встановлено. Жінки мають меншу опірність, що, можливо, пов'язане з більше ніжною будовою шкіри; має значення й психічний фактор.

Стан людського організму при різних захворюваннях викликає зміни сприйнятливості; можлива така ж підвищена чутливість, як відносно отрут. Якщо важко встановити точно найбільшу силу струму, що людина може перенести без шкоди для себе, то ще сутужніше визначити величину найменшого вражаючої напруги. Новітні дослідження показали, що прості розрахунки на підставі закону Ома незастосовні до випадків, коли як опір бралося тіло людини.